В основі поведінки будь-якої людини лежить алгоритм, що складається із чотирьох простих кроків: підказки, бажання, відгуку і винагороди. Підказка — це тригер, що провокує запуск автоматичної реакції в мозку і дає стимул до дії. Бажання — наступний логічний крок після отримання сигналу. Виконання/Реакція — це безпосередньо та дія, яка потрібна для отримання винагороди — фізичного, емоційного, матеріального задоволення. Цей цикл знаходить застосування в усіх сферах життєдіяльності людини. На його основі Джеймс Клір вивів чотири основні закони зміни поведінки:
- Сигнал = Зробити це очевидним.
- Бажання = Зробити це привабливим.
- Реакція = Зробити це простим.
- Винагорода = Зробити це задовільним.
Розуміючи ці закони і використовуючи їх на практиці, можна суттєво спростити собі життя. В тому числі і батьківське. І як це працює, поговоримо в статті.
Закон перший — як зробити звичку очевидною
Важливий етап у формуванні звичок — їх підсвічування. Тобто перш за все потрібно зробити їх очевидними. Потрібні підказки — сигнали, що привернуть увагу та направлять до подальших дій. Чим вони очевидніші, тим ймовірніше, що нова звичка врешті решт сформується.
Один із ефективних способів застосування цього принципу у вихованні дітей — «модель організації дитячого садка», яка була розроблена Джулі Моргенштерн. В садках все дуже просто і зрозуміло. Все організовано так, щоб малі могли без проблем розібратися, де що знаходиться і як цим користуватися. В основі системи — кілька важливих принципів:
- Весь дитячий простір розділено на зони для різних типів активності.
- Дитина здатна зосереджуватися лише на одній активності.
- Всі предмети повинні зберігатися саме там, де вони використовуються.
- Прибирання може бути веселою забавою, адже в кожного предмету є власний «будиночок».
- Найважливіші моменти повинні мати візуальне нагадування.
Такий підхід підходить і для дому. Різні предмети можна маркувати наклейками, щоб підсвітити їх використання. Наприклад, привчаючи дитину до чищення зубів, доцільно поміняти всім членам родини щітки на різнокольорові. Так малі швидше орієнтуватимуться в просторі і знаходитимуть свою річ.
Ще одним ефективним методом є «звʼязування», згідно з яким нові звички додаються до тих, що вже напрацьовані:
- одразу після повернення додому зі школи, я розкладаю рюкзак і роблю домашнє завдання;
- роззуваючися після тренування, я одразу скидаю брудні шкарпетки до корзини;
- після вечері я одразу мию свою тарілку і чашку.
Так можна сформувати нову корисну звичку і при цьому зовсім не перевантажити дитину. Головне — щоб це були прості зміни поведінки.
Крім усього іншого, добре працює метод мотивацій і заохочень. «Після того, як я вивчу вірш, я зможу пограти у відеогру» — підхід, який допомагає краще зрозуміти, коли саме виконується нова звичка.
Другий закон — як зробити звичку привабливою
Тільки приваблива пропозиція буде прийнята. І на дітей ця теорія теж розповсюджується, адже малі не робитимуть того, що їм не подобається. Цей закон відповідає другому кроку алгоритму — бажанню. Щоб корисна звичка прижилася, важливо створити відповідні умови для її формування.
- Наслідування. Для дітей це — чи не найсильніший мотиватор. Люди, зазвичай імітують дії близьких, більшості, авторитетів. Для дітей всі ці три категорії — батьки. Отже, перш ніж формувати звичку у дитини, дорослі повинні самі її напрацювати. Із підлітками складніше, проте основна відповідальність все одно лежить на батьках. Вони можуть давати поради, впливати на вибір оточення.
- Автономія. Свобода вибору дуже сильно впливає на привабливість звичок. Особливо актуальний метод для дітей-бунтівників. Найпростіший приклад — прийом їжі. Якщо дитина відмовляється від обіду, можна запропонувати їй різні страви. «Пообідаєш зараз чи за годинку?» — таке питання теж дасть дитині контроль над ситуацією і зробить виконання дії привабливішим.
Закон третій — як зробити звичку простою
Щоб зміна поведінки відбулася, потрібна не лише мотивація. Процес повинен відбуватися за сприятливих умов, просто. Секрет в тому, що і діти, і дорослі охоче повторюють ті дії, які вимагають докладення мінімальних зусиль.
Поширена проблема батьків — оберігати своїх дітей від труднощів. Надмірна опіка підштовхує їх писати реферати, вирішувати будь-які конфлікти за малих, тощо. Так, подібний підхід спрощує ситуацію в моменті, але в довгостроковій перспективі аж ніяк не сприяє розвитку самостійності. Головна задача батьків — навчитися не робити все за дітей, бо тільки зіштовхнувшись із проблемами віч-на віч, малі можуть отримати безцінний досвід.
Як ще можна проявляти опіку? Створюючи сприятливе середовище, наприклад. Якщо організувати комфортне робоче місце, дитині приємніше буде робити домашнє завдання, а забезпечення дружньої підтримки, спонукатиме малих ділитися проблемами і питати поради у вирішенні того чи іншого конфлікту.
Середовище — взагалі дуже впливова річ. Навіть найменші деталі впливають на формування звичок. Діти, в чиїх сімʼях на видноті завжди знаходяться якісь корисні перекуси, зазвичай, харчуються правильно і в самостійному житті. В тих домах, де немає телевізора, малі більше читають. Простіше кажучи, якщо хочете посприяти формуванню якоїсь звички, створіть простір, в якому ці звички будуть природним і найпростішим вибором.
Закон четвертий — як зробити звичку задовільною
Цикл формування звички замикається саме «етапом задоволення». Це так звана винагорода, яку дитина або дорослий отримують за виконання тієї чи іншої дії. Це — мотивація, адже коли щось приносить людині моральне, матеріальне чи фізичне задоволення, вона з великою ймовірністю виконуватиме це щось в майбутньому. Саме тому цей етап має вирішальне значення в закріпленні звички.
Для батьків це дуже хороша новина, тому що це природно — заохочувати дитину, хвалити її, відмічати різні досягнення подарунками. Це не означає, що потрібно лише акцентувати увагу на всьому хорошому, а все погане ігнорувати. Зауваження також потрібні, але більше фокусуватися все ж треба на позитиві, щоб стимулювати дітей повторювати хороші вчинки. Коригувати ж поведінку можна, знецінюючи погане, називаючи речі своїми іменами: «Це погане слово, краще не використовуй його».
Мотивувати дітей, крім іншого, можна за допомогою кишенькових грошей. По-перше, це сприяє розвитку фінансової грамотності, яка дуже допоможе в житті. По-друге, це стане в нагоді у процесі формування звички. «Ти отримаєш додатковий токен, якщо зараз почитаєш книжку, а не будеш дивитись телевізор» — така постановка питання може змотивувати до виконання більш корисної дії.
В цілому, суть четвертого закону зміни поведінки зводиться до того, що людина — незалежно від її возрасту — більш охоче розвиває в собі ті звички, які приносять їй задоволення. Так процес протікає більш природно і позитивно. Діти можуть навіть не зрозуміти, що відбувається, а звичка тим часом формується. Як результат — задоволені і малі, і їхні батьки — ну, мрія, хіба не так?
*перекладено та адаптовано по матеріалах Джеймса Кліра